четверг, 26 января 2012 г.
вторник, 24 января 2012 г.
Школа Яструбови
З історії навчального закладу
Яструбівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
За часів панської Польщі , до 1939 року, в с.Яструбово діяла початкова школа з польською мовою навчання. Вона знаходилась у приміщенні Народного дому. Вчителем працювала полька Божемська Валерія. З приходом радянської влади школа залишилася діючою. Вчителем була тернополянка Онуферко Марія, яка працювала до березня 1944 року.
1 жовтня 1944 року, після закінчення бойових дій на території села, школа відновила своє існування, але в іншому приміщенні, бо попереднє було зруйноване. Вчителем працювала Куриленко Віра. Наступного навчального року школу перенесено в житловий будинок, а вчителем стала Замрига Євгенія Олександрівна. Вона завідувала школою тривалий період.
У 1957 році завідувачем початкової школи була призначена Загородна Марія Данилівна, яка працювала впродовж 30 років. А вчителями були Дрижак В.П., Самиця Я.Й., Синенко П.М,, Петрів В.М., Бойко Н.М., Сабатюк Є.М.. З 1987 по 1993 рр. школу очолювала Стецько Євфросинія Дмитрівна. Вчителями були: Цибулько Г.З., Марщівська М.М., Вислоцька І.П., Загранична В.М., Дячок Т.О. У 1993 році школу реорганізовано з початкової у загальноосвітню І-ІІ ступенів. ЇЇ директором призначили Гриб Мирославу Мирославівну. Через рік школа перейшла в нове триповерхове приміщення яке збудував Яструбівський залізобетонний завод. Новий будинок налічує 14 кімнат. Серед них є 9 просторих навчальних класів. Яструбівську ЗОШ І-ІІ ступенів протягом останніх 10 років очолює Гніздюх Мирослав Володимирович. До 1993р. тут працювали такі вчителі: Дячок Б.Й., Хрущ М.М., Крижановський С.І,, Пантелеймін Г.Б., Марщівський М.П., Олійник Я.І., Літнянський Я. І., Георгіца В.М., Каваць Л.Д., Марщівська М.М., Ворожбит С.С., Макар І.М., Ковалик Л.Я., Стрияк І.П., Крупніцька М.М., Шумада В. Д., Михайлишин П.М.
В даний час в школі працюють Гніздюх М.В., Стецько І.А., Висідалко М.С., Цибулько Г.З., Шемелюк Г.А., Шмулик М.М., Псуй М.Я., Мурована М.С., Левицька Г.Б., Щебивлок Г.Є., Михайловська О.Р., Михайловський В.Я.,Крамар Л.І., Савак О.З., Кіт О.І., Кривокульська Н.В., Кравчук Н.М., Мацишин О.В., Думка Г.І., Кривко Н.В.
1 жовтня 1944 року, після закінчення бойових дій на території села, школа відновила своє існування, але в іншому приміщенні, бо попереднє було зруйноване. Вчителем працювала Куриленко Віра. Наступного навчального року школу перенесено в житловий будинок, а вчителем стала Замрига Євгенія Олександрівна. Вона завідувала школою тривалий період.
У 1957 році завідувачем початкової школи була призначена Загородна Марія Данилівна, яка працювала впродовж 30 років. А вчителями були Дрижак В.П., Самиця Я.Й., Синенко П.М,, Петрів В.М., Бойко Н.М., Сабатюк Є.М.. З 1987 по 1993 рр. школу очолювала Стецько Євфросинія Дмитрівна. Вчителями були: Цибулько Г.З., Марщівська М.М., Вислоцька І.П., Загранична В.М., Дячок Т.О. У 1993 році школу реорганізовано з початкової у загальноосвітню І-ІІ ступенів. ЇЇ директором призначили Гриб Мирославу Мирославівну. Через рік школа перейшла в нове триповерхове приміщення яке збудував Яструбівський залізобетонний завод. Новий будинок налічує 14 кімнат. Серед них є 9 просторих навчальних класів. Яструбівську ЗОШ І-ІІ ступенів протягом останніх 10 років очолює Гніздюх Мирослав Володимирович. До 1993р. тут працювали такі вчителі: Дячок Б.Й., Хрущ М.М., Крижановський С.І,, Пантелеймін Г.Б., Марщівський М.П., Олійник Я.І., Літнянський Я. І., Георгіца В.М., Каваць Л.Д., Марщівська М.М., Ворожбит С.С., Макар І.М., Ковалик Л.Я., Стрияк І.П., Крупніцька М.М., Шумада В. Д., Михайлишин П.М.
В даний час в школі працюють Гніздюх М.В., Стецько І.А., Висідалко М.С., Цибулько Г.З., Шемелюк Г.А., Шмулик М.М., Псуй М.Я., Мурована М.С., Левицька Г.Б., Щебивлок Г.Є., Михайловська О.Р., Михайловський В.Я.,Крамар Л.І., Савак О.З., Кіт О.І., Кривокульська Н.В., Кравчук Н.М., Мацишин О.В., Думка Г.І., Кривко Н.В.
 |
Герб Яструбівської ЗОШ І-ІІ ступенів |
Телефонний справочник
Діалекти нашого села:)
1. Абажур - світильник
2. андрути - вафлі
3. ая - так
4. балакати - говорити
5. бальон - м'яч
6. баняк - каструля
7. банячок - горнятко
8. бараболя - картопля
9. бісцьом, рухом, живо - швидко
10. блюза - піджак
11. босаки - босоніжки
12. брама - ворота
13. бузьок - лелека
14. варга - губа
15. веренька - рядно
16. верето - простінь
17. виходок - туалет
18. вишка - горище
19. вобісьтє - подвір'я
20. волуфко - олівець
21. вонучка - ганчірка
22. воприни - агрус
23. вуйко - дядько
24. галка - м'яч
25. гижки - холодець
26. гимбель - рубанок
27. горсет - жилетка
28. графін - збанок
29. гуляти - танцювати
30. дайми - дай мені
31. дзигари - сигарети
32. дзигарок - годинник
33. дітько - чорт
34. дохтор - лікар
35. душно - жарко
36. єден - один
37. єндик - індик
38. залізко - праска
39. зимно - холодно
40. знимка - фотографія
41. зупа - суп
42. калабаня - калюжа
43. капці - взуття
44. кацабайка - куртка
45. квасок - щавель
46. килюшок - стакан
47. кісто - тісто
48. кладка - місток
49. кливець - молоток
50. клямка - дверна ручка
51. кляса - клас
52. когут - півень
53. коліжанка - подруга
54. колодка - замок
55. кольонська - одеколон
56. креденец - сервант
57. кульчики - сережки
58. кульчики - сережки
59. кушільок - гаманець
60. лахи - одяг
61. лижка - ложка
62. люстерко - дзеркало
63. люстро - світильник
64. льоди - морозиво
65. льох - підвал
66. мармоляда - повидло
67. машина - автомобіль
68. мешти - туфлі
69. миска - тарілка
70. мітла - вінник
71. мусор - сміття
72. накривка - кришка
73. насмарк - нежить
74. начення - посуд
75. нєа - ні
76. нині - сьогодні
77. образ - ікона
78. обрус - скатертина
79. обчиняти - чистити
80. опценьки - кусачки
81. откритка - листівка
82. панісці - нігті
83. папіроси - сигарета
84. пательня - сковорідка
85. патики - дрова
86. пес - собака
87. п’єц - піч
88. пироги - варенники
89. півниця - підвал
90. пігулки - таблетки
91. пліт - огорожа
92. пляцок - торт
93. поняв - зрозумів
94. поташ - сода
95. пошевка - наволочка
96. прохи - пил
97. психа - дзеркало
98. пузички - порічки
99. путня - відро
100. радерка - резинка
101. рискаль - лопата
102. ровер - велосипед
103. ромбамбар - ревінь
104. сапошки - чоботи
105. сведер - кофта
106. свиня - порося
107. сіни - ганок
108. скакати - стрибати
109. склеп - магазин
110. скопець - дійниця
111. слоїк - банка
112. слуп - стовп
113. сметана - вершки
114. софа - диван
115. станік - ліфчик
116. студня - криниця
117. сукинка - плаття
118. твар - обличчя
119. течка - портфель
120. трускавки - полуниці
121. файний - гарний
122. фіра - віз
123. фляшка - пляшка
124. хідник - коврик
125. хлів - стайня
126. хопта - бурян
127. хохля - черпак
128. хробак - черв'як
129. цілушка - шкуринка (хліб)
130. цюпати - сапати
131. цьвик - цвях
132. цьотка - тітка
133. чалядь - сім'я
134. чикуляда - шоколадка
135. шарік - заряд
136. шафлик - тазік
137. шиба - скло
138. шипка - шапка
139. шприхи - спиці (у велосипеді)
140. штани - брюки
141. штири - чотири
142. штрика - колія
143. ябко - яблуко
144. ясік - маленька вишивана подушка
Село Яструбово
Поштовий індекс: 47661.
Розташоване на лівому березі річки Стрипи, за 21 км на південний захід від м.Тернополя. Залізнична станція Денисів-Купчинці на лінії Тернопіль-Ходорів. На 1 січня 2000 року в селі - 353 двори, в яких проживало близько 1000 жителів. Через село постійно проходить рух рейсових автобусів.
Назву село отримало від гербу панів Завістовських, на якому було зображено яструба.
В 1895-1896 рр. відбувалося будівництво залізничної лінії Тернопіль-Ходорів. Керували роботами інженери з Австрії, Німеччини, Росії. Перший поїзд через залізничну станцію Денисів-Купичнці пройшов 25 січня 1897 року. До цього часу жителі сіл Купчинці та Денисів змушені були добиратися до Львова фірами. В цей час було споруджено двоповерховий вокзал, а недалеко від нього - у бік Стрипи – водокачку. Водою із водокачки заправляли паровози, що працювали на вугіллі. Неподалік від станції було закладено будівельні склади з необхідними будівельними матеріалами. Тут можна було придбати лісоматеріали, вапно, цемент, скло, бляху, черепицю, цвяхи та ін. Також ці склади забезпечували матеріалами і навколишні села – Купчинці, Денисів, Драгоманівку, Плотичу, Слобідку, Великий Ходачків, Ішків та інші села.
В часи панської Польщі в Яструбові працювала початкова школа, діти тут навчалися, в основному, польською мовою.
В 1925 році в селі було засновано товариство “Просвіта”, яке очолив Стефан Ружило.
У 1931 році в селі Яструбове було 62 двори, 336 жителів, а в 1939 р. в поселенні проживало 360 осіб (серед них – понад 60 українців, 260 поляків та 30 євреїв).
У селі завершується будівництво церкви на 500 прихожан. В травні 1997 р. недалеко від церкви було освячено кладовище у с.Яструбово.
В селі функціонує місцевий клуб. Відкриття його відбулось в 1945 році. Раніше при клубі діяла місцева бібліотека (1961р.). Її книжковий фонд налічував близько трьох з половиною одиниць.
Навпроти клубу знаходиться відділення зв’язку.
В Яструбові працює і фельдшерсько-акушерський пункт. Його було засновано і обладнано в 1963 році.
У селі діють декілька приватних магазинів (мінімаркетів), міні-барів, недавно відкрився комп’ютерний клуб. В 2006 році встановлено висотну антену від “Київстар”.
Розташоване на лівому березі річки Стрипи, за 21 км на південний захід від м.Тернополя. Залізнична станція Денисів-Купчинці на лінії Тернопіль-Ходорів. На 1 січня 2000 року в селі - 353 двори, в яких проживало близько 1000 жителів. Через село постійно проходить рух рейсових автобусів.
Назву село отримало від гербу панів Завістовських, на якому було зображено яструба.
В 1895-1896 рр. відбувалося будівництво залізничної лінії Тернопіль-Ходорів. Керували роботами інженери з Австрії, Німеччини, Росії. Перший поїзд через залізничну станцію Денисів-Купичнці пройшов 25 січня 1897 року. До цього часу жителі сіл Купчинці та Денисів змушені були добиратися до Львова фірами. В цей час було споруджено двоповерховий вокзал, а недалеко від нього - у бік Стрипи – водокачку. Водою із водокачки заправляли паровози, що працювали на вугіллі. Неподалік від станції було закладено будівельні склади з необхідними будівельними матеріалами. Тут можна було придбати лісоматеріали, вапно, цемент, скло, бляху, черепицю, цвяхи та ін. Також ці склади забезпечували матеріалами і навколишні села – Купчинці, Денисів, Драгоманівку, Плотичу, Слобідку, Великий Ходачків, Ішків та інші села.
В часи панської Польщі в Яструбові працювала початкова школа, діти тут навчалися, в основному, польською мовою.
В 1925 році в селі було засновано товариство “Просвіта”, яке очолив Стефан Ружило.
У 1931 році в селі Яструбове було 62 двори, 336 жителів, а в 1939 р. в поселенні проживало 360 осіб (серед них – понад 60 українців, 260 поляків та 30 євреїв).
 | ||||
| Новозбудована церква |
В 30-х роках в селі було збудовано кооперативний зерновий магазин (з-за ініціативи культурно-громадської діячки, директора Союзу подільських кооперативів, письменниці Іванни Блажкевич) та паливний склад.
До другої світової війни в Яструбові існувала “Жіноча громада” та єврейське молодіжне товариство “Акіба”, секретарем якого був магістр права Воль Пакер. До “Акіби” належало 36 членів-євреїв, жителів не тільки Яструбово, але й сіл Купчинці та Денисова. Також в селі існували і польські товариства, зокрема клуб “Дом людове”.
За часів вже совєтської влади, в 1939 році в селі було створено сільську раду, згодом - бурякопункт, що постачав цукровий буряк для Тернопільського цукрового заводу “Поділля”. Бурякопункт діяв впродовж 50 років. Через деякий час було створено Яструбівський колгосп. Почало працювати сільське заготзерно.
В 1940 році московські окупанти вивезли в Сибір близько 30 родин яструбівських жителів, серед яких були польські колоністи та кілька українських сімей.
До другої світової війни в Яструбові існувала “Жіноча громада” та єврейське молодіжне товариство “Акіба”, секретарем якого був магістр права Воль Пакер. До “Акіби” належало 36 членів-євреїв, жителів не тільки Яструбово, але й сіл Купчинці та Денисова. Також в селі існували і польські товариства, зокрема клуб “Дом людове”.
За часів вже совєтської влади, в 1939 році в селі було створено сільську раду, згодом - бурякопункт, що постачав цукровий буряк для Тернопільського цукрового заводу “Поділля”. Бурякопункт діяв впродовж 50 років. Через деякий час було створено Яструбівський колгосп. Почало працювати сільське заготзерно.
В 1940 році московські окупанти вивезли в Сибір близько 30 родин яструбівських жителів, серед яких були польські колоністи та кілька українських сімей.
 | |
| Залізничний міст через р.Стрипа |
В часи німецької окупації селян змушували здавати м’ясо, зерно, молоко. Велику кількість молодого населення села було насильно відправлено на роботи до Німеччини. Яструбово зазнавало частих бомбардувань та артилерійських обстрілів. Восени 1941 року німецькі солдати зібрали всіх яструбівських євреїв в гетто і знищили. Чоловіків села було мобілізовано до Червоної Армії, багато жителів Яструбово воювали в лавах Української Повстанської Армії. В 1944 році Яструбово зазнало значних руйнувань – чотири місяці тут на Стрипі стояв фронт. В селі було значно пошкоджено залізничний вокзал, зруйнована пошта, млин та багато сільських будинків. 20 липня 1944 року совєтьскі війська вибили німців з Козови та її околиць.
В 1970 році в селі було побудовано залізобетонний завод, який працює і до цього часу. Завод виготовляє блоки, панелі, балки, подушки.
В селі знаходиться філіал Козлівського спиртзаводу, де є склад спирту та зерна. Довгий час у Яструбові працював паливний склад, що обслуговував вугіллям Козівський та Теребовлянський райони. В селі також функціонує агрохімцентр від Козівської райсільгоспхімії. Він забезпечує міндобривами колективні та фермерські господарства Козівського, Підгаєцького, Теребовлянського, Бережанського районів. В селі діють і малі приватні підприємства з обробки дерева, виробництва вікон, дверей, сільськогосподарське підприємство “Надія”.
В 1970 році в селі було побудовано залізобетонний завод, який працює і до цього часу. Завод виготовляє блоки, панелі, балки, подушки.
В селі знаходиться філіал Козлівського спиртзаводу, де є склад спирту та зерна. Довгий час у Яструбові працював паливний склад, що обслуговував вугіллям Козівський та Теребовлянський райони. В селі також функціонує агрохімцентр від Козівської райсільгоспхімії. Він забезпечує міндобривами колективні та фермерські господарства Козівського, Підгаєцького, Теребовлянського, Бережанського районів. В селі діють і малі приватні підприємства з обробки дерева, виробництва вікон, дверей, сільськогосподарське підприємство “Надія”.
 |
| р.Стрипа в межах села |
З 1992 року в селі працювала фірма “Терно-Іж-Сервіс”, що надавала послуги з ремонту автомашин та мотоциклів.
Село було повністю газифіковане в 1979-1980 роках. 25 грудня 1994 року створено сільську раду. Переважна більшість дорослих жителів працюють на державних підприємствах, а лише 20% зайняті у сфері сільського господарства.
В селі відкрито дев’ятирічну загальноосвітню школу (1993 р.), яка знаходиться у 3-поверховій будівлі. В школі налічується 14 кімнат. Біля школи розміщено невеликий спортивний майданчик.
Село було повністю газифіковане в 1979-1980 роках. 25 грудня 1994 року створено сільську раду. Переважна більшість дорослих жителів працюють на державних підприємствах, а лише 20% зайняті у сфері сільського господарства.
В селі відкрито дев’ятирічну загальноосвітню школу (1993 р.), яка знаходиться у 3-поверховій будівлі. В школі налічується 14 кімнат. Біля школи розміщено невеликий спортивний майданчик.
 |
| Залізничний вокзал |
 |
| Сільський клуб |
В селі функціонує місцевий клуб. Відкриття його відбулось в 1945 році. Раніше при клубі діяла місцева бібліотека (1961р.). Її книжковий фонд налічував близько трьох з половиною одиниць.
Навпроти клубу знаходиться відділення зв’язку.
В Яструбові працює і фельдшерсько-акушерський пункт. Його було засновано і обладнано в 1963 році.
У селі діють декілька приватних магазинів (мінімаркетів), міні-барів, недавно відкрився комп’ютерний клуб. В 2006 році встановлено висотну антену від “Київстар”.
Подписаться на:
Комментарии (Atom)